Практичні інструкції
Клопотання про застосування тимчасових заходів¹

Коли Суд постановляє про тимчасовий захід за виняткових обставин, він прагне забезпечити захист від неминучого ризику непоправної шкоди. Тому Суд дає сторонам провадження вказівку виконати такий захід лише тоді, коли, розглянувши всю наявну інформацію, вважає, що цей захід є необхідним в інтересах сторін або для належного ведення провадження. Тимчасові заходи, постановлені Судом, можуть вимагати від сторін утриматися від певних дій або зобов’язувати їх ужити конкретних заходів.

Нова кодифікована редакція Правила 39 передбачає, що тимчасові заходи застосовуються у випадках «неминучого ризику непоправної шкоди праву, гарантованому Конвенцією». Поняття «непоправної шкоди праву, гарантованому Конвенцією» визначено як шкоду, яка за своєю природою не може бути усунута шляхом відшкодування, відновлення або належної компенсації. У цьому зв’язку термін «відновлення» слід розуміти як повернення до становища, що існувало до заподіяння шкоди. Отже, Суд постановляє тимчасові заходи тоді, коли існує ризик, що за відсутності таких заходів виникне ситуація, у якій restitutio in integrum та інші форми відшкодування були б неможливими, якщо Суд визнає їх виправданими наприкінці провадження перед ним. Тому для застосування Правила 39 обставини справи мають перевищувати високий поріг серйозності. Тимчасові заходи постановляються лише за наявності prima facie доказів неминучого ризику непоправної шкоди, а не тоді, коли за відсутності тимчасових заходів заявники лише зазнали б труднощів. Щодо вичерпання внутрішніх засобів правового захисту див. частину III.C нижче.

Отже, як правило, Суд постановляє тимчасові заходи лише у виняткових справах і після ретельного розгляду всіх відповідних обставин. У більшості таких справ наявні докази вказують на явно небезпідставні твердження щодо реальної загрози життю та фізичній недоторканності, яка тягне за собою реальний ризик тяжкої шкоди всупереч основним положенням Конвенції.

Повноваження Суду щодо ухвалення рішень за клопотаннями про застосування тимчасових заходів здійснюються черговими суддями або, у відповідних випадках, Головою секції, Палатою, Головою Великої Палати, Великою Палатою чи Головою Суду (Правило 39 § 2).

Черговими суддями є судді, обрані віце-головами п’яти секцій відповідно до Правила 8 §§ 1 і 2. Їх призначає Голова Суду відповідно до Правила 39 § 5 для ухвалення рішень щодо клопотань про застосування тимчасових заходів. З 2022 року всі п’ять віце-голів секцій виконують функції чергових суддів. На практиці чергові судді не розглядають клопотання про застосування тимчасових заходів проти Договірної Держави, від якої такого суддю було обрано або громадянином якої він є.

У зміненій редакції Правила 39 Суд у пленарному складі вирішив запровадити спеціальну правову підставу, яка за необхідності дає Голові Суду можливість постановляти тимчасові заходи.

Клопотання про застосування тимчасових заходів у нових індивідуальних заявах розглядаються переважно черговими суддями за сприяння спеціалізованого підрозділу Секретаріату Суду. Чергові судді зберігають можливість передати клопотання про застосування тимчасових заходів одному з інших органів, що ухвалюють рішення, перелічених у Правилі 39 § 2, зокрема одному з колегіальних органів. Така передача можлива за різних обставин і залежить від характеру клопотання, справи, у якій його подано, та ступеня терміновості. З огляду на ступінь терміновості передача до колегіального органу може бути неможливою; у такому разі черговий суддя може вирішити тимчасово застосувати Правило 39, зокрема щоб сприяти подальшому розгляду клопотання про тимчасовий захід таким органом. Чи розглядатиме клопотання колегіальний орган, вирішує сам Суд.

Клопотання про застосування тимчасових заходів, подані в міждержавних заявах, індивідуальних заявах, що перебувають на розгляді Великої Палати, а також у комунікованих індивідуальних заявах, уже переданих секціям, у принципі розглядаються Головою Суду, Головою Великої Палати або головами секцій. Можливість передачі до колегіального органу також застосовується тоді, коли повноваження ухвалювати рішення в першій інстанції належать Голові Суду, Голові Великої Палати або головам секцій.

Після перегляду процесу ухвалення рішень за Правилом 39, здійсненого Судом у пленарному складі у 2023 році, незалежно від характеру ухваленого рішення (наприклад, застосування тимчасових заходів, відхилення клопотань, відкладення розгляду клопотань, скасування чинних тимчасових заходів), усі рішення Суду щодо тимчасових заходів доводяться до відома сторін у формі рішення, підписаного, залежно від випадку, черговим суддею, Головою секції, Головою Великої Палати або Головою Суду. Імена суддів, які ухвалюють рішення в процедурі щодо тимчасових заходів, систематично зазначаються в цих рішеннях.

Рішення супроводжуються листом Секретаріату, який містить інформацію про процедуру, а також будь-які вказівки сторонам або прохання до них.

Заявників інформують про рішення Суду щодо клопотань про застосування тимчасових заходів через вебсайт «ECHR Rule 39 Site», факсом або поштою.

Суд може постановити тимчасові заходи до подальшого повідомлення, на період провадження перед Судом або на обмежений строк, залежно від обставин справи.

Коли тимчасові заходи застосовуються на обмежений строк, це може бути зумовлено різними причинами, зокрема очікуванням відповідної інформації від сторін на прохання Суду; необхідністю надати національним судам можливість у межах поточного провадження повністю розглянути питання, яке є предметом клопотання про тимчасовий захід; тим, що клопотання має розглянути колегіальний орган і для призначення засідання потрібен додатковий час; або тим, що черговий суддя вважає, що до ухвалення рішення потрібен додатковий час.

Якщо Суд запросив додаткову інформацію, обом сторонам пропонується відповідно до Правила 54 § 2 (a) Регламенту Суду надати необхідну інформацію протягом визначеного строку. Тривалість такого строку залежить від обставин справи та терміновості клопотання. У таких випадках після отримання інформації від сторін Суд може вирішити продовжити чинний тимчасовий захід, не продовжувати його або скасувати цей захід.

Суд також може вирішити відкласти розгляд клопотань про застосування тимчасових заходів і запропонувати сторонам надати інформацію, якщо це дозволяє ступінь терміновості. Це стосується справ, у яких інформації, яку заявники змогли подати до Суду, недостатньо для розгляду клопотання Судом і в яких до ухвалення будь-якого рішення вважається можливим запросити інформацію від Договірної Держави-відповідача.

Коли розгляд клопотання відкладається, Договірній Державі-відповідачу або обом сторонам пропонується відповідно до Правила 54 § 2 (a) надати необхідну інформацію протягом визначеного строку. Тривалість такого строку залежить від обставин справи та ступеня терміновості клопотання. Після отримання інформації від сторін Суд може або знову відкласти розгляд клопотання і поставити сторонам додаткові запитання, або ухвалити своє рішення щодо клопотання про застосування тимчасових заходів.

Суд також може вирішити повідомити Комітет міністрів про тимчасовий захід відповідно до Правила 39 § 3 Регламенту Суду, якщо судовий орган, який постановив цей тимчасовий захід, вважає таке повідомлення виправданим. За таких обставин сторони інформуються про те, що таке повідомлення надіслано.

Якщо стверджується, що Договірна Держава-відповідач не виконала тимчасовий захід, і Суд вирішує повідомити Договірну Державу-відповідача про заяву або частину заяви, Комітет міністрів також може бути повідомлений про будь-яке питання, поставлене у зв’язку з виконанням зобов’язань за статтею 34 Конвенції.

Обидві сторони зобов’язані повною мірою співпрацювати під час провадження і, зокрема, в межах своїх можливостей вживати заходів, які Суд вважає необхідними для належного здійснення правосуддя (див. Правило 44A). Для заявників це означає обов’язок забезпечити, щоб клопотання про застосування тимчасових заходів подавалися своєчасно і містили всю необхідну інформацію та документи (див. пункти 32–37 нижче). Вкрай важливо, щоб заявники не зволікали з поданням клопотання з метою створити вищий ступінь терміновості. Таке зволікання може негативно вплинути на права та інтереси заявників і на здатність Суду ефективно розглядати клопотання про застосування тимчасових заходів. Щодо Договірних Держав, у багатьох випадках, хоча й не в усіх, ступінь терміновості може залежати від обставин, що перебувають у їхній сфері контролю. Суд наголошує, що Договірні Держави завжди можуть заздалегідь повідомити Суд, якщо вважають, що клопотання за Правилом 39 може бути невдовзі подане, надавши при цьому будь-яку відповідну інформацію.

Як пояснено в пункті 13 вище, рішення Суду щодо клопотань про застосування тимчасових заходів доводяться до відома сторін у формі рішення, підписаного судовим органом, який його ухвалив. Додаткове мотивування такого рішення може бути наведене на розсуд цього судового органу.

Будь-які рішення щодо клопотань про застосування тимчасових заходів не підлягають оскарженню.

Однак Договірна Держава-відповідач може просити Суд переглянути рішення Суду про застосування тимчасових заходів, якщо вважає, що такі заходи більше не є необхідними, або має інформацію, яка не була доступна у відповідний час чи не була своєчасно надана Суду. Строку для подання таких клопотань не встановлено. Після отримання клопотання про перегляд іншій стороні може бути запропоновано подати зауваження у визначений строк. Після цього Суд розглядає подання сторін і ухвалює рішення щодо клопотання про перегляд на підставі будь-якої оновленої та відповідної фактичної і правової інформації.

У разі зміни обставин заявники можуть подати нове клопотання про застосування тимчасових заходів, якщо первісне клопотання не було задоволено.

Захід за Правилом 39 може бути скасований у будь-який момент рішенням Суду. Зокрема, оскільки розпорядження за Правилом 39 пов’язане з провадженням перед Судом, захід буде скасовано, якщо заява не підтримується.

За наявності підстав Суд може вирішити оголосити заяву неприйнятною одночасно з відхиленням клопотання про застосування тимчасових заходів.

Відповідно до політики пріоритетності Суду заяви, у яких були застосовані тимчасові заходи, належать до категорії «Термінові заяви» (категорія I). Тому вони мають перевагу над заявами інших категорій і розглядаються та вирішуються якомога швидше (див. також Політику пріоритетності Суду).

За можливості клопотання слід викладати однією з офіційних мов Договірних Держав і подавати через вебсайт «ECHR Rule 39 Site» або надсилати факсом чи поштою. Суд не розглядатиме клопотання, надіслані електронною поштою.

Вони повинні містити таку інформацію:

• Ім’я заявника

• Прізвище заявника

• Поточна адреса заявника або місце його утримання

• Дата народження

• Громадянство(ва)

• Якщо заявників декілька, «Ім’я», «Прізвище», «Поточна адреса», «Дата народження» та «Громадянство(ва)» щодо кожного заявника

• Ім’я, прізвище, адреса та якість, у якій діє представник, якщо такий є

• Держава/держави, проти якої/яких подається клопотання

До клопотання також слід додати інформацію та документи, зазначені нижче.

A. Підстави для клопотання про застосування тимчасових заходів:

1. Детальний опис поточної ситуації;

2. Характер стверджуваного неминучого ризику непоправної шкоди;

3. Копія всіх документів, що стосуються справи (недавні медичні довідки, фотографії, документи, що підтверджують вразливість заявника, статті в пресі або звіти щодо ситуації заявника тощо);

4. У справах про видворення, вислання або екстрадицію:

a. Детальні причини виїзду з країни походження/країни призначення;

b. Причини побоювання повернення до країни походження/країни призначення;

c. Інформація щодо дати та обставин прибуття до Договірної Держави;

d. Країна призначення;

e. Дата передбачуваного видворення, вислання або екстрадиції;

f. Копія всіх документів, що стосуються справи (ордери на обшук, ордери на арешт, обвинувальні вироки, статті в пресі або звіти щодо заявника, звіти про країну тощо).

B. Інформація щодо проваджень на національному рівні в Договірній Державі:

1. Інформація щодо проваджень на національному рівні, включно з датами та змістом судових рішень і апеляцій;

2. Уся інша відповідна інформація щодо проваджень перед національними органами;

3. Копія всіх документів, що стосуються справи (копії рішень національних органів влади, судових рішень, клопотань, поданих до національних органів влади та судів, тощо);

4. У справах про видворення, вислання або екстрадицію:

a. Інформація щодо провадження про надання притулку, якщо таке існує;

b. Інформація щодо провадження про видворення або вислання;

c. Копія всіх документів, що стосуються справи.

C. Статті Конвенції, на які робиться посилання.

D. Належним чином заповнений формуляр довіреності, якщо клопотання подається представником. Формуляр можна надіслати невдовзі після подання клопотання. Для клопотань про застосування тимчасових заходів потрібна згода заявників.

E. Номер, присвоєний Судом, якщо він уже існує щодо поточного клопотання.

F. Уся інша інформація та документи, які Ви вважаєте необхідними.

Ненадання інформації та документів, зазначених вище, може призвести до висновку, що клопотання про застосування тимчасових заходів є необґрунтованим або неповним.

Недостатньо обмежитися простим посиланням на доводи, викладені в інших документах, або на національні провадження. Інформація та документи, зазначені вище, мають додаватися до кожного клопотання.

Суд не обов’язково зв’язуватиметься із заявниками, чиє клопотання про застосування тимчасових заходів є неповним.

Клопотання про застосування тимчасових заходів, як правило, слід надсилати якомога швидше після ухвалення остаточного рішення на національному рівні, щоб Суд і його Секретаріат мали достатньо часу для розгляду питання. Суд може не мати можливості розглянути клопотання у справах про видворення або екстрадицію, отримані менш ніж за один робочий день до запланованого часу видворення³.

Якщо остаточне рішення на національному рівні має бути ухвалене невдовзі й існує ризик його негайного виконання, особливо у справах про видворення або екстрадицію, заявники та їхні представники повинні подати клопотання про застосування тимчасових заходів, не очікуючи цього рішення, чітко вказавши дату, коли воно буде ухвалене, і зазначивши, що клопотання подається на випадок, якщо остаточне рішення на національному рівні буде негативним.

Суд не розглядає апеляції на рішення національних судів, і заявники у справах про видворення або екстрадицію повинні використати внутрішні засоби правового захисту, здатні зупинити видворення, перш ніж звертатися до Суду з клопотанням про застосування тимчасових заходів. Якщо заявник і надалі має можливість скористатися внутрішніми засобами правового захисту, що мають зупиняльну дію, Суд не застосовуватиме Правило 39 для запобігання видворенню.

Якщо особу, чиє клопотання про тимчасовий захід було відхилено, видворено до іншої Договірної Держави, вона може, у разі потреби, подати нове клопотання проти цієї держави відповідно до Правила 39 Регламенту Суду або заяву за статтею 34 Конвенції.

Після подання клопотання про застосування тимчасових заходів заявник або його представник зобов’язані вживати подальших дій щодо клопотання та відповідати на кореспонденцію Секретаріату Суду.

Заявник повинен сумлінно вести листування із Секретаріатом Суду. Важливо негайно повідомляти Суд про будь-яку зміну адміністративного статусу заявника або інших обставин (наприклад, якщо заявникові надано дозвіл на проживання, він повернувся до країни походження або іншим чином змінив адресу, якщо змінено дату й час видворення, або якщо ухвалено нове судове рішення чи відбувся інший розвиток подій, пов’язаний із клопотанням заявника).

Якщо захід було застосовано, заявник або його представник повинні регулярно й невідкладно інформувати Суд про стан будь-яких незавершених національних проваджень. Невиконання цього обов’язку може призвести до виключення справи зі списку справ Суду.

Якщо у застосуванні заходу було відмовлено, заявник або його представник повинні повідомити Суд, чи бажають вони підтримувати заяву. Представник заявника також повинен невідкладно і з власної ініціативи повідомити Суд про будь-яку можливу втрату контакту із заявником.

Якщо клопотання було подано через вебсайт «ECHR Rule 39 Site», а потім закрито на цьому сайті після повідомлення заявника або його представника про рішення, подальше листування із Судом слід надсилати факсом або поштою. Кореспонденція, адресована безпосередньо судді, Голові секції, Голові Суду або працівникові Секретаріату електронною поштою, не розглядатиметься.